+380 67 12 45 67

Людям із порушенням зору



Питання, що ставляться найчастіше

Трансплантація органів – одне з найбільших досягнень медицини ХХ століття, – продовжує життя і покращує її якість сотням тисяч пацієнтів по всьому світу. Численні акти самопожертви з боку донорів органів і їх сімей, також як і численні значні наукові і клінічні успіхи, досягнуті медиками, перетворили трансплантацію не тільки у спосіб порятунку життя, а й у символ людської солідарності.

(Стамбульська декларація, 2018р.)

Це залежить від спільного бажання сім’ї донора і реципієнтів. Більшість сімей донорів зав’язали особливі зв’язки з реципієнтами. Деякі з них вважають, що якась частина від близької людини продовжує жити. 

За перше півріччя 2021 року  в Україні було проведено 126 трансплантацій, з них 93 операції – по пересадці нирки, 22 – печінки та 11 трансплантацій серця

Розрахунковий показник свідчить, що в Україні щороку трансплантації потребує близько 5000 пацієнтів. Станом на середину 2021 року в загальнонаціональному листі очікування перебуває більше 1000 пацієнтів, і їх кількість щомісяця зростає. 

Згідно з міжнародною статистикою, люди з пересадженими після трансплантації органами можуть прожити десятки років. Незважаючи на те, що життя людини після пересадки органів потребує дотримання певних правил, пацієнти повертаються до життя, яке майже не відрізняється від життя людей, яким трансплантацію не проводили: вчаться, працюють, займаються спортом та навіть народжують дітей. 

При цьому важливо пам’ятати, що для якісного життя – реципієнти повинні постійно приймати ліки, які завадять відторгненню пересадженого органу. Також важливо вчасно проходити перевірки та проходити відповідні медичні обстеження. 

Трансплантація кісткового мозку складається з внутрішньовенного введення спеціально підготовлених клітин крові, отриманих від донора, з метою заміни хворих клітин пацієнта. Трансплантація кісткового мозку показана пацієнтам, що страждають вродженими чи набутими захворюваннями, а саме: гострі або хронічні лейкози, аплазії кісткового мозку, імунодефіцити та інше. Ідеальним варіантом для таких пацієнтів є пошук сумісного донора серед найближчих родичів, але це відбувається тільки в 30% випадків.

Існує два способи стати донором органів. Ви можете дати згоду на донорство за життя або вже сьогодні поговорити з рідними про Ваші думки щодо готовності бути донором після смерті.. Письмова заява про згоду подається трансплант-координатору будь-якого Центру трансплантації. На підставі заяви буде сформована відповідна картка в Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів і тканин, а скан-копія заяви буде долучена до цієї картки. Після формування такої картки в ЄДІСТ інформацію з неї не буде бачити жоден медичний працівник до моменту констатації смерті головного мозку особі, яка надала таку заяву. Протягом життя можна неодноразово змінювати своє рішення, що в свою чергу анулює попередню заяву. Відповідну заяву може бути подано особами, які  досягли повноліття. Сьогодні ведуться роботи, спрямовані на можливість подання таких заяв у додатку “Дія”.

Пошук пари донор-реципієнт здійснює Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин в автоматичному режимі. При розподілі враховуються такі чинники: імунна сумісність донора і реципієнта, ступінь погіршення стану пацієнта, територіальне розміщення медичного центру по вилученню органів до лікарні, де буде проведена трансплантація та багато інших критеріїв. Пріоритет при розподілу віддається неповнолітнім пацієнтам, живому донору, який раніше віддав органи для трансплантації, особі, яка за життя висловила згоду бути донором після смерті. Ведення такого реєстру гарантує рівність реципієнтів у можливості отримати анатомічний матеріал, дозволяє грамотно керувати диспансерним наглядом за реципієнтами і уникнути комерціалізації трансплантології.

Фінансове забезпечення здійснюється за рахунок державного бюджету. Кожен має право на безкоштовне забезпечення всіх видів медичної допомоги, в тому числі на лікарські препарати для імуносупресивної терапії, яка спрямована на збереження життя і поліпшення здоров’я як для донора так і для реципієнта.

Ні. Пропозиція оплати або укладання комерційних договорів купівлі / продажу органів заборонено і карається відповідно до чинного законодавства України.

За життя:

  • донором кісткового мозку (здати кров),
  • нирки і частини печінки

Після смерті:

  • серця
  • легені
  • комплекс “серце – легені”
  • печінки
  • нирки
  • підшлункової залози
  • підшлункової залози з ниркою
  • селезінки
  • паращитовидної залози
  • кишечника
  • м’яких тканин
  • тканини опорно-рухового апарату
  • судини та клапани серця
  • очного яблука або його складових
  • шкіри
  • матки
  • гортані
  • трахеї
  • верхніх кінцівок
  • нижніх кінцівок
  • обличчя

Перевезення органів здійснюється бригадою вилучення анатомічних матеріалів людини або представниками установи охорони здоров’я, бюро судово-медичної експертизи або іншого уповноваженого. Перевезення здійснюється з дотриманням усіх умов збереження і цілісності органів у спеціальному контейнері.

Під смертю мозку мають на увазі стан, коли головний мозок людини припинив свою діяльність, а робота серця та дихання продовжує підтримуватись штучно. Смерть головного мозку діагностується тільки після проведення цілого комплексу тестів консиліумом лікарів. До складу консиліуму не можуть входити лікарі, які беруть участь у вилученні органів та трансплантації, а також трансплант-координатори. Діагностику смерті мозку розпочинають не кожному пацієнту без свідомості, а лише у випадку відповідності його стану великій кількості критеріїв.

У разі біологічної смерті, констатація смерті мозку людині не проводиться. В Україні сьогодні не проводиться трансплантація органів після біологічної смерті.

Різновиди констатацій смерті: 

  • Зупинка серця – повне припиненням дихання та серцевої діяльності. У цьому стані можна жертвувати тільки тканини, але НЕ органи.
  • Смерть мозку – повне та незворотне припинення всіх функцій головного мозку  (у тому числі стовбура головного мозку), які реєструються при працюючому серці, та примусовій вентиляції легенів.  Після смерті мозку без спеціальних медичних заходів, спрямованих на підтримку вітальних функцій, відбувається повна відмова діяльності усього організму. Після встановлення констатації такої смерті – повернутися до життя неможливо. 

Пожертвування органів можливо тільки після того, як констатована смерть мозку.

Вилучення органів у  близької Вам людини проводиться тільки після. її незворотньої смерті. Моментом незворотності смерті вважається – констатація смерті головного мозку або біологічна смерть.

Вилучаються лише ті органи, які було дозволено вилучати або померлою особою за життя, або родичами, що прямо відображено у відповідній заяві. Вилучення органів у донора здійснюється бригадою лікарів. Іноді кількість лікарів в бригаді вилучення складає 12-14 фахівців. Після вилучення оформляється акт, який підписаний лікарями бригади. У разі призначеної судово-медичної експертизи при вилученні органів присутній судово-медичний експерт, який може надати обґрунтоване заперечення щодо вилучення. Таке заперечення дається лише тоді, коли вилучення органів може перешкоджати визначенню причини смерті померлого. Відомості про вилучення органів вносяться трансплант-координатором у ЄДІСТ. Після цього ЄДІСТ здійснює первинне співставлення пар донор-реципієнт, що гарантує рівність реципієнтів в отриманні анатомічного матеріалу, адже таке співставлення відбувається за єдиними правилами, визначеними законодавством України. Повага честі та гідності донора завжди є головним пріоритетом

Потенційним донором називають лише померлу особу, з діагнозом «смерть головного мозку». Констатацію смерті мозку здійснює консиліум лікарів, в неї не можуть входити трансплантологи та  співробітники донорської служби. Після констатації смерті головного мозку відбуваються додаткові обстеження, які мають підтвердити можливість подальшого проведення трансплантації. Якщо людина після смерті розглядається як потенційний донор, це не означає, що вилучення органів відбудеться, адже існує велика кількість протипоказань для донорства. Після підтвердження наявності заяви про згоду на вилучення та підтвердження придатності органів для трансплантації, людину називають донором.

В країнах, де трансплантація набула розвитку, до 70% трансплантацій виконуються від померлих, адже показники тривалості життя з органом, отриманим від живого донора та посмертного донора, є однаковими. При цьому, на жаль, якщо живий донор віддає один з парних, або частину органу, який відновлюється, якість його життя все одно стає меншою.

Посмертна пожертва органу (органів) може відбутись лише після констатації смерті мозку, тобто, лише тоді, коли людина померла. Донором після смерті може стати повнолітня особа, яка за життя дала письмову згоду стати донором після смерті. Якщо людина не залишила згоди, її органи можуть врятувати декілька життів за рішенням родичів, а в разі їх відсутності – за рішенням особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого. Якщо донором після смерті є дитина, то згоду мають надати батьки, або офіційні опікуни.

Якщо особа ні за яких обставин не бажає допомогти врятувати чиїсь життя після своєї смерті, вона може зробити заяву про незгоду бути донором після смерті. Інформація про це буде відображена в ЄДІСТ трансплант-координатору в разі, якщо цій людині буде констатовано смерть мозку. Після отримання інформації про незгоду бути донором будь-які дії щодо здійснення вилучення органів і подальшої їх трансплантації припиняються.

Перелік заяв, які містять інформацію про органи, які дозволено трансплантувати після смерті, визначається Постановою Кабінету Міністрів України №1211 від 27 грудня 2018 р. Деякі питання реалізації Закону України “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”

Живий донор має права на:

  • Безкоштовне медичне обстеження, пов’язане з донорством органів. Відшкодування додаткових витрат на лікування, харчування та інше відшкодування, спрямоване на реабілітацію;
  • Безкоштовну допомогу у разі ускладнень стану  здоров’я після донорства органів;
  • Пріоритет в отриманні органів як реципієнт при проведенні трансплантації;
  • Отримання одноразової відпустки у розмірі 3-днів;
  • У разі ускладнень та настання інвалідності, має право на отримання пенсії по інвалідності;
  • У разі летального результату –  непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні померлого, отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника, встановлену законом.

Якщо хтось бажає стати донором гемопоетичних стовбурових клітин, він має пройти первинне обстеження (типування) у Реєстрі. Сьогодні в Україні дієздатним є Український реєстр потенційних донорів кісткового мозку (ПОСИЛАННЯ). Після потрапляння в реєстр може статися так, що потенційний донор ніколи за життя не зробить донацію, адже співпадіння імунологічної сумісності може не відбутись. Якщо з’являється реципієнт, який співпадає з потенційним донором за імунологією, відбувається його додаткове обстеження та підготовка. Якщо всі показники демонструють можливість проведення трансплантації, донор кісткового мозку лише здає кров, яка після цього особливим чином обробляється та відправляється реципієнту.

Донором кісткового мозку може стати дієздатна повнолітня особа або, за певних умов, дитина. У разі, якщо донором стовбурових клітин стає неповнолітній, згоду на донорство у письмовому вигляді надають батьки, або його офіційні опікуни. Якщо дитині більше 14 років, вона надає додаткову заяву про згоду бути донором гемопоетичних стовбурових клітин від свого імені. Вилучення проводиться за умови, що відсутній дорослий відповідний донор. Після донації гемопоетичних стовбурових клітин в організмі донора відбувається відновлення клітин, тому така донація є безпечною для донора.

Реципієнт, в будь-якому випадку, стає в лист очікування на трансплантацію. Якщо стан здоров’я реципієнта змінюється і несе пряму загрозу життю, розглядається можливість отримання органа від живого донора. Потенційний живий донор проходить повне медичне обстеження і може стата донором лише у випадку коли підтверджується імунологічна сумісність з реципієнтом і лише тоді, коли після донації не виникне загрози стану його здоров’я.  Живим донором органів може стати дієздатна особа, віком від 18 років, яка добровільно дала відповідну письмову згоду. 

Живе донорство органа можливе тільки при: родинному донорстві, донації парного органу, а також при донорстві частин органів, здатних до відновлення, в тому числі стовбурових клітин. Трансплантація органів від живого донора проводитися тільки після повного медичного обстеження та висновків консиліуму лікарів.

Спосіб лікування для пацієнтів з термінальним станом. Проводять у тих випадках, коли після трансплантації тривалість і якість життя збільшуються. Особа, у якої вилучають анатомічний матеріал для трансплантації називається донором. Особа, якій трансплантують анатомічний матеріал називається реципієнтом

Повнолітня особа, яка прижиттєво зробила заяву про згоду бути донором після смерті. Повнолітня особа, яка зробила заяву про пожертву анатомічних матеріалів родича після його смерті (родинні зв’язки першого ступеню – діти, батьки, брати, сестри; або особа, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого).

Повнолітня особа, яка готова бути донором за життя. В разі донації гемопоетичних стовбурових клітин донором за життя може бути неповнолітня особа у випадках, коли відсутній повнолітній дієздатний сумісний донор, реципієнт є повнорідним братом або повнорідною сестрою донора, трансплантація здійснюється для збереження життя реципієнта. Згоду на донацію в такому випадку надають батьки, або офіційні опікуни. Якщо дитині більше 14 років, вона також бере безпосередню участь в прийнятті рішення про згоду на донацію